Організатор : школа
Дата початку: 20.09
Дата завершення: 20.09
Час початку: 14:20
Час завершення: 15:00
Місце проведення заходу: школа
Опис :
Шановні батьки! Проблема психотравмуючого впливу насильства на дитину має не лише психологічний, а й соціальний, медичний і юридичний аспекти. Насильство у ставленні до дитини відноситься до найважчих психологічних травм. Порушення, що виникають внаслідок насильства, зачіпають усі рівні функціонування дитини: пізнавальну та соматичну сферу, перешкоджають її самореалізації в майбутньому, викликають порушення поведінки — ранню алкоголізацію, наркотизацію, аутоагресію.
Пережите в дитинстві насильство нерідко впливає на подальше життя, оскільки подібний травматичний досвід формує специфічні сімейні стосунки і особливі життєві сценарії. Так, у більшості випадків дорослі, що проявляють насильницькі дії по відношенню до чужих і власних дітей, самі були жертвами насилля з боку батьків. Відомо, що фізичне покарання в нашій культурі (покарання ременем) вважається поширеною і природною формою виховання і не розглядається як насильство. Тому досить часто дитина сприймає прояви насильства як заслужене покарання.
народження першої дитини, що поєднується з незрілістю батьків, низьким їх рівнем освіти; 1)
неповні сім’ї — наявність лише одного годувальника, що зумовлює погіршення матеріального становища в сім’ї; 2)
неналежні житлові умови, що викликають додаткову напруженість, яка може спровокувати насильство; 3)
конфліктні або насильницькі стосунки між членами сім’ї — застосування насильства з метою вирішення сімейних конфліктів; 4)
сім’ї з невизначеними сімейними ролями і функціями — непослідовними і суперечливими вимогами у вихованні дітей; 5)
негативне ставлення батьків до соціального оточення та неадекватні очікування стосовно дитини; 6)
алкоголізм і наркоманія батьків; 7)
афективні порушення одного з батьків: агресивність, 8) гіперсексуальність, дратівливість, ослаблений контроль за поведінкою, зниження критики;
нерозвиненість батьківських навичок і почуттів; 9)
10) авторитарні методи виховання — покарання розглядається як найефективніший спосіб корекції негативної поведінки дитини.
Потенційними жертвами насильства можуть бути діти з відхиленнями в психічному і фізичному розвитку, а саме: небажані діти; недоношені діти, що мають при народженні низьку вагу; діти, що проживають у багатодітній сім’ї; діти з природженим або набутим каліцтвом, низьким інтелектом, порушеннями здоров’я (спадковий синдром, хронічні захворювання, у тому числі і психічні); розладами поведінки (дратівливість, гнівливість, імпульсивність, гіперактивність); низькими соціальними навичками; особливостями зовнішності, що відрізняється від інших; діти, що виховуються в умовах жорстокого поводження в сім’ї; бездоглядні діти, що виховуються в умовах занедбаності та емоційного відчуження; діти з нервово-психічними розладами (олігофренія, психопатія, ураження головного мозку); маленькі діти в силу своєї безпорадності.
залежно від стратегії кривдника насильство може бути явним або прихованим (непрямим); часу дії — подія в минулому або сьогоденні; тривалості дії — може бути одиничним, систематичним або тривати роками. За місцем події насильство може існувати в сім’ї — з боку родичів, в школі — з боку педагогів або дітей, на вулиці — з боку їхніх однолітків або дорослих.
Зазначимо, що у дітей, які зазнали насильства в сім’ї, як правило, домінують негативні емоційні переживання — гнів, лють, страх, тривога, занепокоєність. Саме тому важливо обговорювати з дитиною необхідність розповідати батькам будь-які інциденти, які викликають в неї емоційний та фізичний дискомфорт. Основна мета роботи з дітьми, що стають жертвами насильства, полягає в зменшенні і ліквідації їх травматичних переживань, подоланні почуття власної неповноцінності, почуття провини, а також формуванні адекватної самооцінки, зменшенні почуття сорому, безсилля, зміцненні почуття власної значущості та власної безпеки.
Таким чином, насильство над дитиною слід розглядати в соціально-культурному і психологічному контексті, пам’ятаючи, що на означене явище впливає комплекс соціальних, психологічних та особистісних факторів.